Діяльність районної організації Товариства Червоного Хреста ґрунтується на засадах людяності, доброти й милосердя. Це чи не найпрекрасніші людські якості особливо зараз, коли стосунки між людьми, на жаль, дуже часто стають «ринковими», тобто прагматичними. Сьогодні, як ніколи, суспільство потребує милосердя, любові й людського тепла, бо в ньому все більше стає самотніх людей, дітей-сиріт, дітей-інвалідів, хворих на туберкульоз, СНІД.
Природні катаклізми, війни та збройні конфлікти в різних точках планети, відголоски яких сягають і української землі, а також епідемії підступних хвороб приносять людям багато болю, горя й сліз.
Районна організація Товариства Червоного Хреста докладає немало зусиль, щоб зменшити біль та страждання людей, підтримати їх у скрутну хвилину Так, у минулому році була зібрана гуманітарна допомога продуктами харчування, одягом, коштами на суму 11 тис. 389 грн., яку роздали понад 150 малозабезпеченим громадянам району.
При потребі вони мають можливість користуватися послугами медико-соціальної кімнати - зробити масаж, перев’язку, необхідні ін’єкції, виміряти тиск.
У нас є пункт прокату медичного інвентаря, та, на жаль, через фінансову скруту не маємо змоги задовольнити потреби всіх, хто звертається.
Ми проводили ряд благодійних акцій: до 90-річчя Товариства Червоного Хреста, Міжнародного дня боротьби з туберкульозом та СНІДом, Міжнародного дня інвалідів, а також на Різдвяні свята. Вшановуємо також воїнів-афганців, ветеранів Великої Вітчизняної війни, безоплатних донорів.
Районна організація Червоного Хреста тісно співпрацює з місцевими органами влади, громадськими організаціями, відповідними управліннями та відділами райдержадміністрації, підтримує тісні зв’язки з учнями Гальчинської ЗОШ І-ІІІ ст., школярі якої вирощують лікарські рослин і передають нам.
Хоча б частково вирішити проблеми, пов’язані зі здоров’ям, утамувати чужий біль намагаються і працівники нашої патронажної служби, в полі зору яких перебуває понад 250 підопічних.
Але через брак коштів районна організація Товариства Червоного Хреста не може втілити в життя чимало добрих намірів. Ми щиро вдячні за постійну підтримку благодійникам - приватним підприємцям В. Є. Гринишину, С. В. Маліновському, В. В. Дущенко, Д. В. Ткаченку, пастору Андрушівської Помісної церкви Заповіту Ісуса Христа В. О. Добровольському, директору ПОСП «Надія» В. І. Семенюку.
Не стоять осторонь наших проблем і голова райдержадміністрації К. І. Курсон, голова районної ради В. Б. Шпаківський, заступник голови райдержадміністрації В. І. Горкун, керівник апарату райдержадміністрації С. А. Казмірчук, заступник голови районної ради О. В. Мельник.
Районна організація Червоного Хреста працює в тісному контакті з районною радою ветеранів, відділами у справах сім’ї, молоді та спорту, культури, освіти райдержадміністрації, службою у справах дітей, центральною районною лікарнею, центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управлінням соціального захисту населення, редакцією райгазети.
Зрозуміло, що виконання наших статутних завдань та гуманітарних програм залежить від бюджету Товариства. Наповнює його організація за рахунок благодійних внесків та добровільних пожертвувань.
Тому ми щиро вдячні усім керівникам підприємств, установ, організацій, окремим громадянам, спонсорам, волонтерам Червоного Хреста, міському голові М. Г. Сушку, сільським головам, особливо О. Л. Франчук з Лебединець, котра вже реалізувала марки за 2009 рік, В. В. Ящуку з Любимівки за людяність і розуміння, підтримку, за те, що сіють зерна доброти, любові до ближнього.
Людмила Кравчук,
голова районної організації Товариства Червоного Хреста
Новини Андрушівщини
Все мудре, світле й чисте - від учителя. Краплину за краплиною переливає він свою творчість в учнів, щоб стали вони особистостями, щоб залишили після себе гарний слід на землі.
Багато наших здібних і талановитих учнів стали студентами вузів, прекрасними фахівцями. Ми, вчителі, радіємо кожній зустрічі з ними. А нещодавно все село було свідком цікавої події - у школі відбулася демонстрація моди. Організувала це свято краси для учнів і жителів села студентка II курсу Міжнародного інституту моди і дизайну при Київській академії перукарських мистецтв Ірина Довбня (на фото в центрі). Створені Іринкою костюми (взуття, головні убори, прикраси, макіяж) дуже пасували дівчаткам 6-9 класів, які із задоволенням їх демонстрували, відчуваючи себе моделями. Кожен костюм - це частинка душі дівчини, яка його пошила. Ірина навчила дівчаток рухатися під музику і манерою поведінки розкривати характер кожного костюма. А назви їх говорили про себе: “Літній ранок” (Давидюк Наталя), “Нічна фантазія” (Тичина Юля), “Влада меча” (Назарчук Юля), ”Перевтілення“ (Яценко Наташа), “Темна леді” (Лівандовська Оля), ”Легке безумство” (Макарчук Аліна), театральний костюм продемонструвала Іванова Яна, а сучасний побутовий - Опанасюк Оксана. Крім показу мод, дівчатка підготували мюзикл “Світло і пітьма”, а ведучими свята були Карпуша Юля та Гродецька Віка.
Ми, педагоги, віримо, що в майбутньому Іра стане відомим дизайнером. Хай Божа іскра, яка є в цій дитині, розгориться яскравим полум’ям.
Валентина Герасимчук,
вчителька Мостівської ЗОШ І-ІІ ст.
Новини Андрушівщини
За вагомий особистий внесок у розвиток ветеранського руху, мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов`язку, вирішення питань соціального захисту та реабілітації ветеранів війни, патріотичне виховання молоді та з нагоди Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав і Дня захисника Вітчизни Президент України Віктор Ющенко нагородив орденом "За Мужність" III ступеня Шикіра Василя Яковича – голову Андрушівської районної спілки воїнів-інтернаціоналістів.
ДОВІДКОВО: Указ Президента України від 06.02.09 № 74/ 2009 "Про відзначення державними нагородами України".
З 1979 по 1989 рік в Афганістані інтернаціональний обов’язок виконували 160 тисяч українських воїнів. 3 тисячі 360 солдатів додому з цієї війни не повернулися (3 тисячі 280 українців загинули, 80 зникли безвісти). Півтора року проходив там дійсну військову службу і Микола Васильович ДРАПАК.
Провівши сина в армію, мама молила Бога, щоб додому повернувся живим і здоровим. Виходець з робітничої сім’ї, дев’ятнадцятирічний юнак спочатку служив у Ленінакані, що у Вірменії, а потім за кермом вантажівки півтора року їздив крутими дорогами чужої країни. Бував у Кабулі, Кундузі, Кандагарі, Баграмі, Мазарі-Шаріф та багатьох інших містах далекого і чужого Афганістану.
Півроку підвозив пальне з бази на точки. Пізніше доставляв нашим воїнам боєприпаси та продукти.
Прямовисні скелі та урвища, дороги, завалені камінням, сонце, яке розпікало повітря так, що й дихати важко, а пальці, обпечені об гарячий метал машини, - цього не забути ніколи. Його КАМаз не раз потрапляв під обстріл “духів”, кожен з рейсів був смертельно небезпечним. А вижити в складних умовах допомагали вірна солдатська дружба і взаємовиручка.
Микола Васильович не любить розповідати про свою військову службу, бо важкі спогади, розтривоживши душу і серце, ще довго зринають у пам’яті.
...У 1988 році після демобілізації повернувя додому, у своє рідне село Кривче, що у Борщівському районі Тернопільської області, працював водієм. Пізніше сестра Світлана покликала до себе, на Житомирщину, звідки пішов вчитися в Одеську духовну семінарію.
Завзятому й працьовитому, щирому і чесному юнаку запала в серце чорноока красуня-односельчанка, яка вчилася на економіста-бухгалтера в Київському інституті народного господарства. Незабаром побралися. І ось понад вісімнадцять років Микола Васильович та Олександра Михайлівна Драпаки живуть і працюють в Новій Котельні.
Він - місцевий священик, вона - сільський голова. Підросли вже й дітки - Наталя навчається в Житомирському фармацевтичному коледжі, а Святослав - школяр. Батьки змалечку привчили сина й доньку до праці, вони допомагають не лише по господарству, а й під час ремонту церкви, адже дерев’яний храм потребує неабияких коштів та догляду.
В селі про цю сім’ю говорять лише гарні і теплі слова, дякують за поради і підтримку.
Моя розповідь про старшого сержанта, афганця Драпака Миколу Васильовича буде не повною, коли не скажу про те, що вже багато років поспіль він, місцевий священик, щоліта, у вільний від основної роботи час, сідає за кермо автомобіля і відвозить на елеватор щедрий врожай з новокотельнянських ланів. Не цурається й іншої роботи.
Запитати у М. В. Драпака, чому він став священиком, я не посміла, бо розумію, що у людини, яка пройшла пекло афганської війни, в серці завжди була віра у Всевишнього, то чому б щодня не служити Йому вірою і правдою.
Марія Олексюк
Новини Андрушівщини
Валентина Леонідівна Кожем’якіна - медпрацівник за покликанням. Коли у жінки запитують про її трудовий стаж, вона з гордістю каже, що в неї його 68 років.
Це не помилка: Валентині Леонідівні - медсестрі протитуберкульозного кабінету, кожен відпрацьований рік, згідно коефіцієнту, в заліку подвоюється.
Вона любить свою далеко не просту роботу, віддається їй сповна, безвідмовна у виконанні службових обов’язків. Ось так у взаєморозумінні вже тривалий час В. Л. Кожем’якіна працює поруч з лікарем-фтизіатром Г. В. Толкач.
Новини Андрушівщини
Вітаємо Вас з Днем вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав, 20-ю річницею виведення радянських військ з Афганістану (15.02.2009 р.), Днем Захисника Вітчизни (23.02.2009 р.), зичимо міцного здоров’я, усіх гараздів у вашому житті.
Василь Шикір,
голова районної спілки воїнів-інтернаціоналістів
Новини Андрушівщини
15 лютого 1989 року радянські війська були виведені з території Афганістану. До мирного життя поверталися не за роками змужнілі, посивілі чоловіки, брати, сини, онуки, позаду яких залишалися жорстокі будні десятирічної війни, а попереду - адаптація до мирного життя.
Десять років українські родини, чиї сини, брати і батьки брали участь у військових діях, з нетерпінням чекали на цей день. Однак не для всіх він прийшов радісним і щасливим. Тисячі співвітчизників, серед яких і наші земляки, так і не повернулися до рідної домівки. А скільком війна скалічила життя!
В нашому районі проживає 53 воїни-афганці, 61 учасник бойових дій, які чесно виконували свій військовий обов’язок на Кубі, в Сирії, Єгипті, Чехословаччині, Югославії та інших країнах світу.
...Більшість з колишніх воїнів-інтернаціоналістів і сьогодні в строю - мирною працею продовжує вірно служити Батьківщині.
Ми схиляємо голови перед світлою пам’ятю загиблих. А всім, хто пройшов через горнила жорстоких воєн, бажаємо міцного здоров’я, сили духу, родинного щастя та благополуччя.
Нехай завжди над всіма нами буде мирне небо.
К. І. КУРСОН,
голова районної державної адмiнiстрацiї.
В. Б. ШПАКІВСЬКИЙ, голова районної ради.
Новини Андрушівщини