З ледь відчутним весняним подихом приходить до нас чудове жіноче свято – 8 Березня. Цей день несе у світ ніжність і красу. Адже усе найдорожче, що є у нашому житті – щастя, радість, надія, кохання, пов’язане з жінкою.
Свято 8 Березня є символом усього найкращого, що є у нас в житті – сердечності, доброти, кохання, радості і тепла. Ми схиляємось перед головним жіночим талантом – віддавати себе, свої найкращі якості близьким людям. Ви даєте нам нові сили, допомагаєте стати кращими, добрішими, впевненішими в собі. Для цього необхідний особливий жіночий такт, інтуїція, терпіння, витримка, напруження душевних сил – ті дивовижні якості, яких часто так не вистачає нам, чоловікам.
Жінка виступає берегинею роду, миру, злагоди і гармонії на рідній землі. Ми свідомі того, що без вашої підтримки, розуміння, ініціативності та творчої думки неможливі добрі переміни в нашому суспільному житті. Своєю плідною працею та силою духу ви звеличуєте батьківський край, примножуєте його успіхи і досягнення. Саме тому ми покладаємо великі сподівання на ваш значний внесок у створення благодатної атмосфери творення, в якій маємо всі працювати.
Без вас, дорогі жінки, не було б стільки світла, любові і тепла. Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ.
Велике спасибі вам, милі жінки, за материнську ласку і мудрість, ніжність і добре слово. Сердечно бажаю Вам, наші дорогі матері, дружини, доньки та сестри, нев’янучої молодості, радості та краси. Нехай Вас ніколи не оминає турбота чоловіків, а прекрасні почуття дарують натхнення для нових творчих успіхів і життєвих перемог. Будьте коханими і кохайте, а ми, чоловіки, робитимемо все, аби ви почувалися щасливими.
Голова державної адміністрації Б.В. Мазур
Минулої п’ятниці знову ожила в декораціях сцена районного будинку культури - самодіяльний колектив у складі трьох акторів-аматорів ставив драму «Вечір» за однойменною п’єсою Олексія Дударєва. Автор сценарію, режисер, декоратор і виконавець головної ролі - Сергій Когут.
Глядачі на виставу зібралися дружно - всім бажаючим місця у залі не вистачило - зайняли ще й частину балкону.
Вже з перших монологів старого одинокого Василя, який, поховавши дружину, маючи сина, що живе далеко від дому, залишився самотнім, глядач зрозумів: у цьому залі він не споглядатиме, а переживатиме людські долі і мимоволі стане їх співучасником.
Остання надія - син, давно не їде до батька, забув і стежку до родинного гнізда. Одинокий чоловік спілкується з Богом, відкриває душу Всевишньому і сонцю - їм він може досхочу сповідатися, запитувати, чи так жив і як йому зараз бути. Проста і мудра філософія старого Василя: він і досі живе надією, мріє мати свого коня, бо вже не сила землю руками обробляти. А ще він черпає цілющу воду з криниці, що в його дворі, і від цього набирається сили. Та й не тільки він - ще двоє його сусідів, майже його ровесників ходять до колодязя - добра самітня Ганна і завжди невдоволений Микита. За бунтівну вдачу приклеїлось до нього прізвисько Гастрит. Він живе із сусідом Василем у постійних суперечках - в них зовсім різні погляди на життя. Єднає самотність, бо й до Микити діти не їдуть, хоч вивчені, не бідні, навіть гроші шлють - та батько цим не радий, хоче побачити дітей. А що вже Ганна, то між ними найнещасніша: як сама зізнається, все пережила на своєму віку - і голод, і насильницьку колективізацію, і війну, дітей народжувала й хоронила через недуги - не могла нічим зарадити біді. Вдова, все сина чекає, той далеко від дому, не приїздить, а вона б і вісточкою зраділа. Та дарма.
Жаліє вдову Василь, щоб розвіяти материну печаль, сам пише на радіо привітання з днем народження Ганні - наче від сина. Жінка в щасті, плаче від радості - про неї згадала її ж дитина... Та пронирливий Гастрит зловтішно розкриває карти - по батькові то невірно названо іменинницю, каже, що «проколовся» Мультик (так в селі прозивають Василя).
Село опустіло, постаріло. Ніхто не приїздить, даремно головний герой прислухається та дивиться на шлях. Самотність тулиться до самотності. Майже водночас і Мультик, і Гастрит пропонують Ганні вибрати когось з них собі за чоловіка. Жінка готова зійтися з таким, як вона, згорбленим і добрим Василем. Але цим розізлила бунтівного опозиційного Гастрита. А далі склалося так, що критикан Микита, який заперечував Бога, постійно кепкував з Мультика і мав на все свою правду, втік з лікарні і прийшов з благанням до Ганни не проганяти його - в гурті і старість не така страшна, і помирати спокійніше, і покаятися за гріхи свої не лячно, і відчувати себе забутим своїми ж дітьми не так боляче.
Це щодо сюжету, а що стосується виконавців таких непростих ролей, то глядачі і після першої дії, і по закінченні вистави нагороджували акторів дружніми довготривалими оплесками. За те, що реалістично відтворили образи своїх героїв, що працювали без суфлерів впродовж двох годин, читаючи напам’ять і монологи, і діалоги. Хтось із глядачів вкрадьки витирав сльози, щиро пройнявшись долею одинокої старості, хтось ділився враженнями від побаченого із сусідом. В залі було багато молодих людей. Важко сказати, чи пережили вони серцем випробування, що випали на долю героїв драми. А те, що представники середнього і старшого поколінь відчули, в якому вони неоплаченому боргу перед своїми батьками, як нерідко через життєву метушню залишають дорогих людей без тепла й уваги - це незаперечно. Думаю, що після вистави багато хто хотів залишитися наодинці з думками, щоб, озирнувшись назад, осмислити власні помилки і зійтись на думці: вечір життя - це неминуча одинокість. І щасливий той, кому цю самітність скрашують вдячні діти - своїм приїздом, листом чи телефонним дзвінком. Ми, люди, про це повинні пам’ятати завжди.
Квіти і знову оплески глядачів, подяка від начальника відділу культури райдержадміністрації Г. І. Білецької і побажання ще не раз виходити на сцену в нових ролях і спектаклях - все це було для Сергія Когута, Ольги Діброви, Віталія Кравчука - здібних виконавців, великих працелюбів і щирих шанувальників театрального мистецтва.
Лідія Наконечна
З ініціативи Міністерства агропромислової політики та продовольства України розроблено державну програму «Рідне село». Основний принцип, що закладається в цей проект, - розвиток сільськогосподарської кооперації.
15 травня 2012 року в Українському Домі відбулася презентація та експертне обговорення Ініціативи соціально-економічного розвитку сільських територій «Рідне село», організатором якого виступила Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад. Захід проведено на виконання поставлених Президентом України Віктором Януковичем пріоритетів державної політики, а саме - реалізації соціальних ініціатив. Зокрема, держава не повинна допустити скорочення виробництва продукції у господарствах сільських жителів та зменшення числа українців, що проживають у селах.
Так, 4 жовтня 2012 року в Житомирі відбулося чергове засідання Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при голові обласної ради, де обговорювались завдання органів місцевого самоврядування щодо впровадження програмно-цільового підходу до розвитку сільських територій «Рідне село». Програмою, зокрема, передбачено стимулювання зайнятості економічно активного сільського населення шляхом створення обслуговуючих кооперативів. «Це, відповідно, сприятиме зростанню доходів людей і дасть поштовх до соціального розвитку територіальних громад»,- відмітив голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський.
Проект «Рідне село» - це перенесення фокусу державної підтримки на середньотоварного та дрібнотоварного виробника, на тих, хто є основою гарантування продовольчої безпеки країни і головним роботодавцем на селі. За статистичними даними, у господарствах населення виробляється близько 80% молока, 47% м’яса, 98% картоплі, 37% яєць. Крім того, в них утримується 77% корів, 56% свиней, 47% птиці.
Саме кооперативні формування дадуть можливість включити вироблену фермерськими та селянськими господарствами продукцію в маркетинговий ланцюг.
На території району проживають 34931 чоловік у 14919 дворах, які обробляють 10789 гектарів землі, що надана у власність та користування. Виробництво сільськогосподарської продукції за 2012 рік склало: зерна - 7700 т, картоплі - 46500 т, овочів - 15750 т, надоєно молока 13000 тонн, здано худоби в живій вазі 1430 тонн. Крім того, у господарствах утримується 5957 голів ВРХ, в тому числі 3652 корови, свиней - 6016, коней - 1335.
Розвиток кооперативного руху на селі приведе до збільшення кількості робочих місць, обсягів виробництва продукції, яка знаходитиме свого споживача на ринку.
Однією з найбільш проблемних складових створення та діяльності кооперативів є пошук лідера та пільгове оподаткування і кредитування. Кожен учасник кооперативу має бачити свій внесок і результат.
Створення кооперативів різних напрямків - це єдиний шлях, який дасть роботу селянам, активізує громаду.
В районі треба створити 28 кооперативів за видами та напрямами діяльності: з обробітку землі та збирання врожаю - 4, молочарських - 4, переробних - 2, багатофунціональних - 18. Координувати їх створення й роботу повинні сільські ради. Поки що в районі є 8 кооперативів, діяльність яких знаходиться на початковій стадії.
Найбільш вигідні напрямки роботи таких об’єднань - це надання послуг з механізованого обробітку землі, збирання врожаю, заготівлі кормів, автотранспортні, зооветеринарні послуги, заготівля та переробка продукції рослинництва і твариництва, торгівля, проведення святкових, ритуальних заходів тощо.
26 лютого 2013 року відбулося засідання спостережної комісії при Андрушіській райдержадміністрації. На розгляд комісії були винесені такі питання :
1. Дотримання особами засудженими без позбавлення волі на умовно – достроковий строк вимог кримінально - виконавчої інспекції Андрушівського району та спостережної комісії райдержадміністрації.
2. Працевлаштування, отримання паспорта, роботи особами засудженими без позбавлення волі на умовно – достроковий строк.
По даних питаннях були ухвалені відповідні рішення, зокрема :
- рекомендувати начальнику кримінально – виконавчої інспекції в Андрушівському районі, Шкрабію В.Л.,тримати на постійному контролі поведінку та питання адаптації осіб, які умовно-достроково засуджені.
Секретар спостережної комісії В.В. Драгунова
25 лютого 2013 року відбувся семінар бібліотечних працівників з метою впровадження сучасних форм масової та інформаційної роботи працівників бібліотечних установ по питанню «Використання традиційних та інноваційних форм інформаційно-бібліографічного обслуговування користувачів». Розглядалось питання підготовки до районного огляду - конкурсу народного аматорського мистецтва «Полинь світами рідна пісне», присвяченого 90-й річниці утворення Андрушівського району.
Походження назви
Назва села походить від назви містечка Паволочі. Як свідчать стародавні документи і перекази, тоді, коли була повноводною ріка Роставиця, пливли сюди великі човни — лодії. Торгові люди везли з Києва і навіть з Візантії різний крам, а найбільше легку дорогоцінну тканину — паволоку, з якої місцеві умільці шили жіночий одяг. Вірогідно, що і назва цього містечка (а тепер села) походить від цього слова.
Історичні відомості
Село Павелки відоме з 1618 року.
Власник земель, на яких зараз розташоване село, посилав кілька сімей на шлях від Котельні до Паволочі, щоб ці люди охороняли дорогу від грабіжників і щоб подорожні люди мали можливість відпочити в дорозі. Потім тут утворився хутір Паволоцький, який з роками розрісся в село, яке назвали Павелками.
В 1683 році село згадувалось в акті (в списках) «пустих сіл», які належали містечкам Паволочі і Котельні. Дослівно цей запис виглядає так: «Miasto Grodek, wies Serdelow, wies Pawelki — te wszystkie puste.» — Містечко Гродек (Халаїмгородок-Городківка), село Жерделі, село Павелки — пусті. Очевидно, що спустошено ці села були внаслідок війни під проводом Б.Хмельницького, набігів татар, так званий «чорний шлях» яких проходив дещо південніше від цих сіл — в сучасній Вінницькій області та війни між Польщею та Московією за територію України. А тому повторне заселення цих територій почалось вже на початку 1700-х років, коли уряд Речі Посполитої почав заохочувати переселення на спустошені і необроблювані землі.
На захід від села, під лісом, на території так званого пісовиська (місце, де добувався пісок) в 1980-х роках було знайдено знаряддя праці кам'яного віку (повністю готовий кам'яний молоток з отвором і не до кінця оброблений кам'яний молоток, отвір в якому тільки почали робити). Принаймні, ще в 1980-х роках ці речі зберігались в кабінеті історії місцевої школи.
Станом на 1886 рік в колишньому власницькому селі Андрушівської волості Житомирського повіту Волинської губернії, мешкало 454 особи, налічувалось 67 дворових господарства, існували православна церква й постоялий будинок.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1194 осіб (578 чоловічої статі та 616 — жіночої), з яких 1095 — православної віри.
Місцева дерев'яна церква Пресвятої Богородиці, побудована в 1874 році на кошти прихожан, зруйнована у 1936 році(розібрана на фрагменти — деревина роздана на потреби селян). В 1863 році в селі було 103 двори і проживало в них 824 жителі.
Землі належали Терещенку. В селі він побудував будинок, в якому жив економ (потім в цьому будинку була школа і дитсадок), будинок занедбаний з 1989 року та розібраний до 2008 року. У 2001 році в Павелках проживало 622 жителі, з них 261 чоловік і 361 жінка.
Радянська влада в селі встановлена в січні 1918 року, а в 1923 році селяни сіл Павелок, Гарапівки і Миньківець організували сільськогосподарське товариство.
Під час Другої світової війни 322 жителі села брали участь у боротьбі з фашистськими загарбниками, з них 122 загинули. Більшість з них загинула в одному бою на Вінничині у 1943 році, (так звана «чорна піхота», мобілізована з числа звільнених від окупації та не озброєна) поховані в братській могилі.
15 лютого, на базі Андрушівської гімназії, в рамках районної спартакіади школярів, відбулися змагання з шашок. Серед ЗОШ І-ІІІ ст.. І місце посіла команда Андрушівської ЗОШ І-ІІІ ст.№ 1, ІІ- Червоненської ЗОШ І-ІІІ ст, ІІІ місце - Бровківської ЗОШ І-ІІІ ст. Серед ЗОШ І-ІІ ст.: І-місце - команда Крилівської ЗОШ І-ІІ ст.., ІІ місце – Антопільської ЗОШ І-ІІ ст.., ІІІ місце – Волицької ЗОШ І-ІІ ст..
15-16 лютого в спортивному залі Новоград – Волинського економіко-гуманітарного коледжу проходив чемпіонат Житомирської області з армспорту серед юнаків та дівчат. Команда Андрушівського району посіла загальнокомандне ІІ місце. В особистому заліку у віковій групі 1999 р.н. і молодші І місце посіли : Натяжко Оксана ( 43 кг.), Радчук Яна ( 46 кг.), Гаєвська Оксана ( + 46 кг.) У віковій групі 1995 р.н. і молодші, І місце посіли: Гаєвська Оксана (+ 46 кг.), Залізняк Альона ( 50 кг.), Семенюк Катерина ( 65 кг.), Марчук Олександра ( 65 кг.), Бичок Іван ( 58 кг.), ІІ місце – Коваленко Марина (65 кг.), Степанчук Юрій (65 кг.), Бендюкевич Вадим (65 кг.), ІІІ місце – Опанасюк Олександр ( 75 кг.).